Благословення Матері вкрай необхідне мені. Вона сповнена любові, достатку й прийняття. Вона дарує свою матерію, мов ґрунт для зростання всіх моїх ідей.
Прийнявши безліч моїх зернят, дбайливо віднайде місце кожному в своєму лоні. Для одних — гори, для інших — луки. Її усмішка — світанкова ніжність, очі сяють теплом.

Я п’ю молоко зі Зоряного Ковша, мов дитя, притулившись до Неї, і наповнююся Силою. Мій пульс розслаблений, тіло відпочиває серед розкішних лісів, а свіжість гірських вечорів приносить спокій та радість. Різноманіття Великої МА мене захоплює настільки, що серце розкривається в подяці й тепліє. Я гостро відчуваю своє тіло. Душа готова вже зігрітись. До мене приходить Натхнення від краси, сили, повноти всього й вічної Мудрості Її.

Я споглядаю, як вечірнє світло ніжно підсвічує вигини м’яких гір, нагадуючи тіло жінки, що розслаблене та пробуджує бажання. На повні груди вдихаю аромат луків, повних розкритих квітів. І прокидається бажання втілити свої ідеї у форму, подарувати тіло їм, проявити їх у світ.
 Мадонна тихо посміхнеться — і ниточка мого Шляху плететься непомітно із Долі та Недолі. Я приймаю.