Любов сильно прив’язує. Павутина нейронних зв’язків закорінила свідомість творця в системі форм.

Довгий час я не усвідомлювала себе як тіло, а лише як божий дух любові, відірваний від світу марноти. Мені були байдужі біль і пристрасті смертних. Я була вище всього цього. Та, немов Люцифер, що наблизився до світла, я впала, боляче вдарившись об землю — об грубу реальність матерії. Непомітно скотившись у депресію, мучачись у тілі, немов у в’язниці душі, я поховала світлі мрії про райдужний, прекрасний світ, де панують мудрість і любов.
Опустившись на дно чорної ночі, танцюючи, мов вовчиця, злий і агресивний танець, я відпускала жовч і страхи, вкорінюючись у землі, немов будяк, що хитається на вітрі в степу…
І непомітно я почала помічати красу Всесвіту у формі. У небесних тілах бачити силу магнетизму й розуміти їхній вплив на смертних. Сатурне, мій мудрий і суворий учителю, ти навчив мене бачити систему, усвідомлювати взаємозв’язки тіл, що рухаються одне до одного любов’ю. Без цієї сили магнетизму хаос темряви зруйнував би форму.